НАМНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Збільшити кількісно. Намножити добра; // Розплодити, розвести у великій кількості. — Господи! і хто намножив таку нечисть! — спитав, знову зітхнувши, Івась (Мирний, І, 1954, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 129.

Намно́жити, жу, жиш, гл. Умножить, расплодить. А він же то намножив їм господи. К. Іов. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 504.