НАМИСТИ́НА, и, ж. Одне зерно намиста. Всі дівчата кинулись збирати розсипані намистини (Н.-Лев., І, 1956. 417); *У порівн. Сльози перлинисті, як ті намистини, .. котилися по її змарнілому обличчю (Речм., Весн. грози, 1961, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 128.

Намисти́на, ни, ж. Одно зерно мониста. Ум. Намистинка, намисти́ночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 503.