НАМИНА́ЧКА, и, ж.: Да́ти намина́чки кому — сильно побити кого-небудь. Аж насторожились собаки, А потім кинулись на вовчика гуртом. Дали йому такої наминачки, Що аж шматки посипались кругом (Гл., Вибр., 1957, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 127.

Намина́чка, ки, ж. Потасовка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 503.