НАМИ́КАТИ, нами́каю, нами́каєш і нами́чу, нами́чеш, док., перех. І. Начесати вовни для прядіння.

2. діал. Висмикуючи, нарвати яку-небудь кількість чогось. — Ти б пішла в кукурудзу, Сандо, та й намикала бур’яну пацятам, — сказала [мати] (Коб., III, 1956, 472); Дівчата з огородньої бригади намикали й пов’язали в пучки молодої цибулі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 127.

I. Нами́кати, каю, єш, гл. — мичо́к. Приготовить для пряденія мички (См.).

II. Намика́ти, ка́ю, єш, гл.

1) Наматывать, навивать. Челядина, що стоїть на вершку стога, намикає (намотує) той колач (довге перевесло з сіна) на вершок остреви, що вистає із стога. Шух. І. 170.

2) Накладывать пластъ шерсти на щетку съ проволочными крючками, — для расчесыванія шерсти. Вас. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 502.