НАМЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намести́. Вона вправно вивернулася, схопила мене за комір і пхнула головою в сніг, наметений вітром під парканом (Сміл., Сашко, 1954, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 126.