НАМЕ́ТАНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до намета́ти¹. Як ваблять зір — вечірня даль. Стоги наметані, високі! (Шер., Дорога.., 1957, 96).

2. у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.). Наметаним оком Теодосій швидко оглядає табір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 565).

НАМЕ́ТАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намета́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 126.