НАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. Почати, спробувати. — Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! (Вовчок, І, 1955, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 125.

Намену́тися, ну́ся, не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 502.