НАМА́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, док., перех. Покривати що-небудь шаром жирної, густої і т. ін. речовини. Набирає [Данило] прозорого тягучого меду, намащує скибку (Коз., Зол. грамота, 1939, 56); // чим. Мазати що-небудь чимось жирним, густим і т. ін. Він.. намащував запалі груди матері тюленячим салом (Ірчан, II, 1959, 94); Одягла [володарка ферм] розкішне модне пальто, хтось аж надто дбайливо намастив її щоки косметикою (Хижняк, Килимок, 1961, 95); Дістав [Валерик] у комірчині лижі, намастив їх мастилом, перевірив кріплення (Збан., Старший брат, 1952, 9).

◊ Нама́щувати (намасти́ти) п’я́ти (п’ятки) са́лом див. са́ло.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 125.

Нама́щувати, щую, єш, сов. в. намастити, мащу, стиш, гл.

1) Намасливать, намаслить. Намастила вареничків не з солоним маслом. Мил. 73.

2) Намазывать, намазать. Ой дівчино милостива, чим ти брови намастила? Намастила кукурвасом. Н. п.

3) Помазывать, помазать. Дух Господень на мені, котрого ради намастив мене. Єв. Л. IV. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 502.