НАМА́З, у, ч. Мусульманський релігійний обряд, при якому молитва супроводжується певними установленими рухами і ритуальним обмиванням. Килим, кав’ярня, паша. Реве голодний ішак. Шумить майдан. Мулла творить намаз (Еллан, І, 1958, 91); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 124.