НАМАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМАГНІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. Надавати якому-небудь тілу властивостей магніту. Натисненням на кнопку замикається коло сигналу, і струм, проходячи по обмотці, намагнічує сердечник, який притягає якірець (Підручник шофера.., 1960, 166); Щоб намагнітити стальну в’язальну спицю або перо, досить провести по них кілька разів в одному напрямі одним з полюсів магніту (Фізика, II, 1957, 131); *0бразно. Вони дивились на зорі.. Зорі кликали їх, намагнічували їм серця (Мик., Повісті.., 1956, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 124.