НАМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.

1. Намагатися. Іван намагає міркувати за снопи, кілько зажав (Март., Тв., 1954, 35).

2. Надолужувати. — Роздобув, хвалити бога, старий трохи грошей.. Та що з тил грошей? Не надовго й вистачить, треба картоплею намагати… (Коцюб., І, 1955, 94); Хвалився [Краньцовський] також тим, що дуже мало їв, а найбільше намагає напитками (Март., Тв., 1954, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 123.

Намага́ти, га́ю, єш, гл.

1) Стремиться къ чему-либо, порываться. Через гору високую вітрець шмагає. Гол. IV. 460.

2) Одолѣвать. Сидить Маруся край оконечка, сон її намагає. МУЕ. III. 132.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 501.