НАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо). Так жіночки йому у вуха налящали (Кв.-Осн., II, 1956, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 123.

Наляща́ти, щу́, щи́ш, гл. Накричать, пронзительно крича.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 501.