НАЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. налю́бляться; док.,розм. Любити протягом довгого часу. Може, і він, з яким не налюбилася, десь хоч серцем почує тебе, хоч у думці побачить (Гончар, II, 1959, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 122.

Налюби́тися, блю́ся, бишся, гл. Налюбиться. Коли тя ся налюбити, молодий Василю. Гол. IV. 491.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 500.