НАЛУ́ЗАТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Лузаючи, очистити від шкаралупи яку-небудь кількість чогось.

2. неперех. Накидати лузги на підлогу. А це хто тут налузав? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 121.

Налу́за́ти, за́ю, єш, гл. Налущить. А це хто тут налузав? Черниг. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 500.