НАЛО́Й, я, ч., розм. Те саме, що анало́й. У кутку, з книжкою в руках — ксьондз; перед ним — налой; на налої — розп’яття (Вас., III, 1960, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 121.

Нало́й, ло́ю, м. Аналой. Після молебня метнувся Павлюга і підійшов до налою. Стор. МПр. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 500.