Про УКРЛІТ.ORG

наличник

НАЛИ́ЧНИК, а, ч. Накладна планка, що обрамляє вікна або двері. Тут, де тепер стоїть будинок під шиферним дахом, стояв колись будиночок під білим залізом з голубими різьбленими наличниками на вікнах (Руд., Вітер.., 1958, 21); Двоє вікон розмальовані червоною фарбою, а над наличниками майстри вирізьбили з дерева якісь загадкові візерунки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 119.

вгору