НАЛИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до нали́ти 1 — 4. Буксир вів три величезні баржі, налиті нафтою та гасом (Епік, Тв., 1958, 301); Любувався [Чіпка] ве-селим голосом Галі, налитими радістю очима (Мирний, II, 1954, 242); Ще раз пройшовся [Малахов] по кімнаті, легко несучи своє налите силою і здоров’ям тіло (Собко, Справа.., 1959, 23); Ганна Сильвестрівна виколупувала шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29); * У порівн. Хома навіть погладшав, щоки мав, як налиті (Гончар, III, 1959, 201); //нали́то, безос. присудк. сл. — Прозору шклянку вщерть налито Вином, червоним і хмільним! (Рильський, 1,1960,156).

2. у знач. прикм. Спілий, соковитий (про плоди, зерно і т. ін.). Налиті ягідки [винограду].. звисали з віт, низько згинаючи їх (Досв., Вибр., 1959, 422); Колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном, похитуючись на гнучкому стеблі (Мик., II, 1957, 396); Хилився налитий колос (Сміл., Пов. і опов., 1949, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 119.