НАЛИ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАЛИГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., вульг.

1. неперех. Напиватися доп’яну. — Повіз пшеницю у город, та дала морока земляків побачить. Ну, звісно, у погріб… Ну, звісно… поналигувались, як… бодай їх чорт батька налигувавсь!.. (Тесл., Вибр., 1950, 24); Вітя був справді п’яний і п’яний люто.. Кость суворо: — Та й де це ти так налигався, Вітю? (Вас., II, 1959, 178).

2. перех. Багато випити або з’їсти чого-небудь. Буржуа, налигавшись рому та портеру, підняли такий гвалт, неначе в хаті стало пекло (Н.-Лев., III, 1956,234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 119.