НАЛИ́ВКА, и, ж. Солодкий спиртний напій, настояний на ягодах або фруктах. Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (Н.-Лев., III, 1956,378); Всі південні вікна зайняті пляшками, бутлями, з наливкою (Головко, Літа.., 1956, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 118.

Нали́вка, ки, ж. Наливка. Отаман виняв пляшку горілки, другу наливки. Рудч. Ск. II. 151. Ум. Нали́вочка. Не я її з ума звожу, зводе її темна нічка, солодкий мед, наливочка. Грин. III. 271.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 499.

нали́вка (зменшене — нали́вочка) — солодкий спиртний напій, настояний на ягодах або фруктах (від нсьшвати, дії, яка стосовно спиртного метафоризована в на­родній творчості: «З порожнього не наллєш», «Він наливає по самі вінця»). Отаман вийняв пляшку го­рілки, другу — наливки (казка); Пи­ли горілку, пили наливку, ще й мед будем пить (пісня); Не я її з ума звожу, зводе її темна нічка, солод­кий мед, наливочка (Б. Грінченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 384.