НАЛЕ́ДВЕ, присл., розм. Те саме, що ледве. Лука довго дивився на сина, а потім тихо, що Федір наледве й розчув, мовив: — Нагнися, синку (Мушк., Серце.., 1962, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 116.