НАЛА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Багато, досхочу полаятися. Будете старі, тогді ще належитеся.., налаєтесь з дітворою (Кв.-Осн., II, 1956, 425); Налаявшись.. та накричавшись досхочу, вернулися [кріпаки] знову на роботу (Мирний, II, 1954, 193).

2. Те саме, що нала́яти 1. Мати, пораючись, не стерпіла і налаялася, а Одарка таки стояла (Ле, Вибр., 1939, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 116.

Нала́ятися, ла́юся, єшся, гл. Набраниться. Се така завзята баба, що поки не налається до-схочу, — не покине. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 498.