НА́КІСТНИК, а, ч. Те саме, що на́кістень. На п’ясткові [коня] можуть бути такі вади: накістники — кісткові утворення (бугорки) внаслідок травм (Конярство, 1957, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 103.