НАКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУСА́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. Робити укуси в багатьох місцях, покривати укусами. Вона й малою була така спесива, що до крові накушувала їй руки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 114.