НАКУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накупи́ти. Під дзеркалом лежали тільки що накуплені нові книжки (Н.-Лев., І, 1956, 605); Весело переглянула [Галина] накуплені речі (Крот., Сини.., 1948, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 113.