НАКУ́ЛЬГУВАТИ, ую, уєш, недок. Трохи кульгати. Він запустив бороду, вуса і навіть став накульгувати (Стельмах, Правда.., 1961, 187); Максим накульгував на ногу помітніше, ніж звичайно (Коз., Блискавка, 1962, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 113.

Наку́льгувати, гую, єш, гл. Прихрамывать. Вона трошки кривенька: на праву ногу накульгує. Черниг. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 497.