НАКРИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накриши́ти 1; // у знач. прикм. Посеред хати сидів Семенко і сестри.. Коло них миска з зеленими, накришеними огірками (Стеф., І, 1949, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 112.