НАКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накри́ти 1, 2, 4. Видко було великий стіл, накритий червоним сукном (Л. Укр., III, 1952, 557); Чи то їх кульками хата вшита. Чи, може, дереном земляночка накрита (Г.-Арт., Байки.., 1958, 46); Старший лейтенант пильно стежив за кожним вибухом. — Ціль накрита… (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 282); Знав би ти, пане-брате, Як їх називати. Отих .твоїх безталанних Дівчаток накритих (Шевч., II, 1963, 209); // накри́то, безос. присудк. сл. Колодязь накрито віком (Гр., І, 1963, 439); — Бачиш, — говорив він, не спускаючи очей з траншей, — накрито! Ціль накрито! (Гончар, III, 1959, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 112.