НАКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Робити креслення, рисунок і т. ін. чого-небудь. Вона накреслила паличкою на землі коло (Головко, II, 1957, 268); — Він накреслить нам схему каховських укріплень (Гончар, II, 1959, 349); // Креслячи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. Карл Павлович накреслював ескізи костюмів, деяких декорацій (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 178).

2. перен. Наперед намічати, визначати, планувати що-небудь. Йдучи з подвір’я, він накреслював план — кинути в бій усі полки, піти на риск і добитися перемоги (Кочура, Зол. грамота, 1960, 362); Профорганізації повинні.. аналізувати всебічно роботу підприємств, накреслювати заходи до усунення виявлених хиб (Ком. Укр., 6, 1960, 3); Мрійник Ціолковський накреслив шлях у космос… (Рибак, Час.., 1960, 477).

3. Писати, зображати що-небудь. Гарячих рук стискання. Адрес накреслюєм рядки в пошарпані блокноти (Гонч., Вибр., 1959, 282); — Ось наше "Л", — сказав Чер-нишеві Козаков на велику літеру, що її хтось розгонисто накреслив вуглиною (Гончар, III, 1959, 10); //Описувати, викладати що-небудь. Манжура зіставляв картини природи з людським життям, з переживаннями героя, накреслюючи в такий спосіб його психологічну характеристику (Рад. літ-во, 7, 1965, 40).

4. Давати, робити що-небудь у незакінченому вигляді, розробляти в загальному плані.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 111.