НАКРАПА́ТИСЯ, а́ється, недок., розм. Те саме, що накрапа́ти 1. Ой, щось хмариться, туманиться. Дрібен дощик іде, накрапається (Чуб., V, 1874, 565).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 110.

Накрапа́тися, па́юся, єшся, гл.

1) Падать каплями. Дрібен дощик іде, накрапається. Чуб. V. 565.

2) Въ одномъ случаѣ употреблено въ значеніи: быть орошеннымъ дождемъ. Вже я на полі набувся, буйного вітру начувся, дрібного дощику накрапався. Грин. III. 671.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 496.