НАКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Задовольнитися коханням. — Другий покохав мене, та й сам умер. А я, молода, не накохалась і не навтішалась на своєму віку (Н.-Лев., II, 1956, 111); — Не шкода мені того молодого княженка — накохалася я з ним (Вас., II, 1959, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 109.

Накоха́тися, ха́юся, єшся, гл. Налюбиться, насытиться вдоволь любовью. Я й не накохалась. Левиц. І. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 495.