НАКОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАКОПИ́ТИ, коплю́, ко́пиш; мн. нако́плять; док., перех. Те саме, що накопи́чувати 1. Те, що предки потом збили. Скарб, худобу накопили — Все козак прогайнував (Бор., Тв., 1957, 80); І, забуваючи про втому, що накопив [Єгор] за три дні вряд, не завітавши і додому, пішов до шахти, у наряд (Уп., Вірші.., 1957, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 109.