НАКОПИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накопи́чити. Назустріч сунули жінки, .. поранені солдати. Щасливіші самотужки на возику везли накопичене збіжжя, клунки (Ле, Право.., 1957, 131); // накопи́чено, безос. присудк. сл. Гриб і Печериця аж за голови взялися, скільки тут усякого добра накопичено (Козл., Мандрівники, 1946, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 108.