НАКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Колупаючи, добувати щось у якій-небудь кількості. Піди, старий, старесенький, та наколупай меду (Чуб., V, 1874, 650); Він опинився на горі,., де можна трохи наколупати глини (Мик., II, 1957, 180); Луківна квапливо наколупала з-під квітів землі жменьку (Баш, Надія, 1960, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 108.