НАКОЛИ́, спол., діал. Коли, якщо. Наколи ж дотлівали останні надії, радісно увечері гармати забабахкали… (Сос., І, 1957, 267); Наколи б близько з’явився хтось з гімназичного начальства, він повинен був одягти на костур кашкет і, здійнявши високо над головою, махати (Смолич, Дитинство, 1937, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 107.