НАКО́ВЗАНИЙ, а, е. Виїжджений, утрамбований тривалою їздою (про дорогу, шлях і т. ін.). Машина м’яко слалась по шелесткому бруку. По восьмигранних шашках наковзаних торців (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 107.