НАКЛЬО́ВУВАТИ¹, ує, недок., НАКЛЮВА́ТИ, ює́, док., перех.

1. Клюючи, з’їдати, скльовувати в якій-небудь кількості.

2. Клюючи, пошкоджувати що-небудь. Воловий птах, житель Америки, підкинувши яйце в чуже гніздо, накльовує яйця, які вже там є (Хлібороб Укр., З, 1968, 47); Наклювати яблуко.

НАКЛЬО́ВУВАТИ² ує, недок., НАКЛЮ́НУТИ, не, док., перех. Продовбувати дзьобом (перев. шкаралупу яйця, з якого виводиться пташеня).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 106.