НАКЛЕ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наклепа́ти¹; // у знач. прикм. Дай.. швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси (Щог., Поезії, 1958, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 105.