НАКЛАДНИ́Й, а́, е́.

1. Накладений, прикріплений поверх чого-небудь. Кептарі можуть мати невеликі кишені (накладні або прорізні) різноманітної форми (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 60); За допомогою накладних головок на верстаті можна нарізувати зубці циліндричних коліс (Верстати-гіганти, 1958, 59).

2. у знач. ім. накладна́, но́ї, ж. Супровідний документ при перевезенні, передаванні вантажу, різних товарів і т. ін. Парубок бере з рук Яремчука підписану накладну і біжить до машини (Цюпа, Назустріч.., І958, 371); Зерно з-під комбайнів перевозять на тік обов’язково з накладною (Хлібороб Укр., 8, 1965, 6).

∆ Накладна́ пла́та — спосіб грошового розрахунку між відправником і одержувачем, при якому з одержувача стягується вартість товару або кореспонденції для передачі її відправнику. Вислати книжку накладною платою; Накладні́ ви́трати (вида́тки) — додаткові витрати, призначені для господарсько-організаційних потреб виробництва і для розподілу товарів. При зміні тривалості робіт змінюються накладні витрати на тимчасові будинки і споруди (Наука.., 10, 1963, 4); Зал лишався незаповнений, нічим було покривати накладні видатки (Минуле укр. театру, 1953, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 105.