НА́КЛАД¹, у, ч., розм. Те саме, що збиток. [Xрапко:] Узявся за Перепадю се діло вести.. А тільки мені шкода, що от чи, може, люди й небагаті, та в накладі зостанетесь! От мені й хотілося б вам чим-небудь допомогти… (Мирний, V, 1955, 167).

НА́КЛАД², у, ч., діал. Видання; тираж. — Власне був тут поліційний комісар. Весь наклад простісінько з друкарні поволік до прокураторії [прокуратури] (Фр., IV, 1950, 169); // Утримання, кошти. Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе Вам книжки, що в останньому часі вийшли його накладом (Сам., II, 1958, 439); Олександр Маркуш під час Іноземного панування на Закарпатті провадив серед трудящих велику освітню роботу. Своїм накладом він видавав журнал ".Наш рідний край" (Літ. Укр., 25.УІ 1965. 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 103.

На́кла́д, ду, м.

1) Издержки, расходъ; иждивеніе. Без накладу зиску не буде. Ном. № 10578.

2) Налогъ. За моєї памяти, одколи живу на світі, не затямлю такого накладу: що-году багато великий наклад проти давнього; та усе, кажіть, угору йде. Васильк. у.

3) Высверленное въ кускѣ дерева, изъ котораго дѣлается трубка, вмѣстилище для табаку. Вас. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 494.