НА́КИДКА, и, ж., розм. Дія за знач. накида́ти², наки́нути. Старіші і простіші [батюшки].. були проти накидки плати (Н.-Лев., III, 1956, 166).

НАКИ́ДКА, и, ж.

1. Верхній одяг без рукавів, на зразок плаща. Мокра, спітніла за день спина тепер замерзла: накидку він тільки-но передав Брянському (Гончар, III, 1959, 75); Бабуся побігла по накидку для мами, бо мама була тільки в домашній сукенці (Вільде, Повнол. діти, 1960, 28); Лакеї несли вже оберемками жіночі накидки, мантильї (Полт., Дит. Гоголя, 1954, ЗО).

2. Покривало для подушки, ліжка і т. ін. Надя окинула швидким поглядом стіни, диван з білою накидкою, накрохмалені фіранки і салфеточки (Ткач, Плем’я.., 1961, 190); 3 простих котушкових ниток можна вив’язати скатерть, доріжки, занавіски, накидки на подушки (В’язання.., 1957, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 103.

На́кидка, ки, ж.

1) Прибавка, набавка.

2) а) Сѣть, имѣющая видъ круга, окружность котораго 8 — 12 саж. Поднятая за центръ, сѣть принимаетъ видъ колокола. Окружность сѣти обвѣшана свинцомъ (15 — 20 фун.); отъ центра идетъ веревка. Сѣтка бросается распущенной и накрываетъ рыбу, плавающую у дна; испуганная рыба бросается вверхъ; при вытягиваніи окружность сѣтки, тяжелая отъ груза, сходится въ одну кучу, и рыба не можетъ выйти изъ сѣти. б) Сѣть на желѣзномъ обручѣ (діаметръ 1 арш.), который посредствомъ двухъ вертикальныхъ полосокъ желѣза прикрѣпленъ къ деревянной ручкѣ. Сѣть имѣетъ видъ конуса съ отверстіемъ въ вершинѣ вершка въ 3 въ діаметрѣ; накрываютъ на мели карпа и вынимаютъ чрезъ малое отверстіе вверху. Браун., 13.

3) У накидку. Въ наброску. Надів кожух у накидку. Валк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 493.