НАКВАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., розм. Багато, добре намазати, намочити що-небудь. Антон пішов у свою кімнату, потім мовчки повечеряв, наквацювавши йодом глибоку дряпину на обличчі (Коп., Навколо полум’я, 1961, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 101.

Наквацюва́ти, цю́ю, єш, гл.

1) Намазать сильно. Наквацював чоботи, аж дьоготь тече.

2) Намазать, наляпать. Наквацювала баба комін, аж гидко глянути.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 492.