НАКА́З, у, ч. Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін. Щорс швидко пробіг очима пункти наказу, які не стосувалися безпосередньо його полку (Довж., І, 1958, 143); Вожата вивісила в школі наказ, в якому.. висловлювалась нам, кращим розвідникам, подяка (Донч., V, 1957, 202); Повернувся він наляканий, сердитий і відразу ж написав наказ про звільнення Щербицької з роботи (Жур., Звич. турботи, 1960, 45); // Розпорядження, настанова, вказівка і т. ін. Тілько що пан почав повертатися, як Остап уже стояв, вирівнявшись, наче верства, і, покірливо опустивши руки, дожидав панського наказу (Мирний, IV, 1955, ЗО); Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Тют., Вир, 1964, 26).
◊ Віддавати (відда́ти) нака́з див. віддава́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 99.