НАЙСТАРІ́ШИЙ, а, е. Найвищ. ст. до стари́й 1, 2. Ось і Коломия — найстаріше місто так званого галицького Покуття (Козл., Сонце.., 1957, 8); Усі зворушені. Директор, викладачі, гості — всі аплодують найстарішому педагогові Загоруйку (Бабляк, Вишн. сад, 1960. 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 697.