НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Треба помочі матері. Остап найстарший був, то вже ж не кому і в поміч матері стати — йому (Головко, II. 1957, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 697.