НА́ЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до найня́ти. Закладається фундамент корівника. Там працюють найняті за готівку муляри (Руд., Остання шабля, 1959, 367); Щасливий той, у кого нива Своя, не найнята на рік (Сам., І, 1958, 77); Серед двору стоїть великий, запряжений четвериком фаетон, найнятий Петром Антоновичем для переїзду (М. Ол., Леся, 1960, 27); // у знач. прикм. Найняті робітники пішли на обід в казарми (Н.-Лев., II, 1956, 208); — Наскидають мені в торбу хліба та бубликів, а в жменю шажків, а я тим оплачу свою злиденну найняту кімнатку (Н.-Лев., IV, 1956, 297); // на́йнято, безос. присудк. сл. — Навіщо вам економія? — До машини найнято — хліб жати (Мирний, IV, 1955, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 98.