НАЙМИЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Працювати наймичкою; бути служницею, найманою робітницею в кого-небудь. На старості літ прийшлося наймичкувати в людей (Мирний, II, 1954, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 98.

Наймичкува́ти, чку́ю, єш, гл. Быть наемной работницей, служанкой. Г. Барв. 181, 526.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 491.