НАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Працювати наймитом у кого-небудь, служити по найму. Чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив (Фр., IV, 1950, 25); Він вивчився читати якимсь дивним способом, наймитуючи ще замолоду в дяка (Гр., II, 1963, 67); Свир учився в сільській школі тільки дві зими, а підрісши, наймитував по панських економіях (Панч, II, 1956, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 98.