НАЙМЕНУВА́ННЯ, я, с. Те саме, що на́зва. Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант раптом урвав свою розповідь (Гончар, III, 1959, 8); Сполучники не виступають безпосередніми виразниками понять або найменувань предметів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 97.