НАЙЛЕ́ГШЕ, присл. Найвищ. ст. до ле́гко. Найлегше того бити, хто не борониться (Укр.. присл.., 1963, 449);Найпростіше, найлегше знімати звучання на сильній чи відносно сильній долі такту (Осн.. диригув., 1960, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 696.