НАЙКРА́ЩЕ. Присл. до найкра́щий. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись вітром: треба, щоб він тепер дув у спину (Коцюб., І, 1955, 362); Арифметику найкраще знав Юрчик (Сміл., Сашко, 1954, 252); // у знач. присудк. сл. Про почуття найбільшої приємності, величезного задоволення, яке відчуває хто-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 696.